Чорнобиль — тиша крізь тривогу,
Весна з палаючим лицем,
Земля ступала босоногу
Під небом, вкрите свинцем.
Димком стелилися дороги,
І дзвони били без причин,
А ті, хто йшов — без права втечі,
Стояли проти чорних стін.
Та пам’ять в серці не згасає,
Вона — мов свіча у пітьмі.
Чорнобиль кличе і благає:
Не допустіть цього знов в цім світі.
