На карті Волині є мальовниче село Лаврів, розміщене на схилах Галицько-Волинської височини. Це село – одна із численних клітинок древньої волинської землі, де жили і живуть трудолюбиві люди. Багата і цікава історія нашого села. Гортаючи сторінки історії Лаврова мимоволі робиш висновок: у селі завжди була школа. Вона у всі часи залишалась не просто центром всіх подій села Лаврів. Але і центром навколишніх сіл.
Сьогоднішня школа села Лаврів – це двоповерхова будівля в центрі села, наповнена дитячими голосами. Біля школи – садок, майстерня, господарчі споруди. У школі відкрито комп’ютерний клас, підведено газ.
Але такою Лаврівська школа постає перед нами лише з березня 1970 року. А до цього часу школою називали одноповерхову, невелику будівлю, яка знаходилась недалеко від сьогоднішньої. Вчителі, які працювали в цій школі з теплотою в голосі говорять: «Наша старенька школа!» Наш шкільний архів представляє фото школи 60-х років, яка була в селі Лаврів. На фото педагоги школи Мельник Лідія Михайлівна і Галуза Наталія Терентіївна біля старої школи. З 1965 по 1968 рік директором Лаврівської школи був Сєкунов Петро Маркович. Молодий, енергійний він зумів створити дружній, діяльний колектив. Він ввів звичай – всі свята педколектив відзначав разом, як одна дружня сім’я. Душею колективу були, Гнатюк Зоя Миколаївна, Марков Юрій Михайлович, Ткачук Надія Матвіївна, Степановська Роза Леонтівна, подружжя Бреусів – Галина Михайлівна і Роман Пилипович, Мельників – Лідія Михайлівна Костянтин Савович, Галуза Наталія Терентівна, Дзюбинський Петро Антонович, Климчук Софія Григорівна, Лисенко Неоніла Андріївна, Мельники Іван Савович і Валентина Яківна. Учнівський колектив був монолітнім, багато дітей старанно вчилися. З 1968 року директором школи стає Хитрий Ростислав Олександрович. Подружжя Хитрих – Ростислав Олександрович і Ганна Прокопівна приїхали у село Лаврів у 1968 році і відразу гарно влилися в педколектив. Уже в період керівництва Ростислава Олександровича, почалося будівництво нової школи. Колектив настільки бажав найшвидше справити новосілля, що власноруч приймали участь у будівництві: відносили будматеріали, прибирали території і т.д. У 1970 році Ростислав Олександрович по рекомендації райкому партії був переведений на посаду парторга колгоспу «Батьківщина». Директором стає Хитра Ганна Прокопівна. Важко було починати керівництво. Нова школа була відкрита 3 березня 1970 року, до сторіччя з дня народження В.І.Леніна. Це була гарна будівля і всі дуже раділи. Але постало багато проблем: адже потрібні були нові меблі, матеріальна база бажала кращого. Приходилось багато зусиль докласти, щоб створити і наповнити потрібні матеріалами кабінети. Наприклад: столи і стільці привезли аж з Коломиї. Тай у самої Ганни Прокопівної було двоє дітей (дочці Аллі – 3 роки, сину Олегу – 7), які потребували уваги, а дитячого садочка в селі не було. В школі велися заняття у денній і заочних формах навчання. Навчалось до 600 дітей. Педколектив поповнювався молодими кадрами: подружжя Арцабків – Леоніда Лаврентійовича та Зої Федорівної, Дармовіз Орина Михайлівна, Заремб’юк Марія Антонівна, Пономарьова Галина Данилівна, Некритюк Марія Миронівна, подружжя Куцілів – Василь Григорович і Євгенія Павлівна. Всі вони внесли багато цікавого і нового в життя школи. У школі працювало багато гуртків. Ефективною була дослідницька та наукова робота під керівництвом Маркова Юрія Михайловича. Інтелектуальний фон колективу був високий, атмосфера взаємостосунків – доброзичлива. При школі було створено гуртожиток для дітей, які доїжали з інших сіл. Навчалися діти з сіл: Баківці, Радомишль, Промінь, Верб`яїв, Несвіч, Підлозці, Романівка. Наповненість учнями класів була велика, робочих місць для педагогів вистачало. Ядром молоді були: Ганна Володимирівна Шуцька, Некритюк Ніна Василівна, Котумай Галина Петрівна, Марков Василь Михайлович, Голуб Тарас Федосійович, Сащук Віра Андріівна, Площинський Володимир Теофілович, Пушкарчук Алла Вікторівна, Семенюк Емма Мирославівна і багато інших. Навчальний процес вміло скеровувала завуч по навчальній частині Заремб`юк Марія Антонівна. У школі проводились викладання іноземної мови – спочатку французької і німецької, пізніше англійської. Цікавою була організація роботи КІДу «Гренада». Ініціатором його створення була вчителька іноземної мови Гловацька Ніна Петрівна. Потім взяла в руки і талановито продовжила Андріюк Марія Григорівна. Велося жваве листування з дітьми Прибалтики, Польщі, Болгарії, Югославії, Німеччини і т.д. Більше тридцяти років працювала на посаді старшої піонер вожатої Гнатюк Зоя Миколаївна. За свою працю її нагороджено Почесної Грамотою Президії Верховної Ради України. Піонерська дружина носила ім`я легендарного розвідника М.І.Кузнєцова. Учні школи підтримували зв`язки з музеєм імені Кузнєцова у місті Рівному, листування з соратниками легендарного розвідника. Традиційними були поїздки в музеї, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, вогники-зустрічі з письменниками, поетами. Активно приймали участь у трудових десантах, піонерських маршах. При школі завжди займалися підсобним господарством. Тримали кролі, свині, коні. Доброю підмогою для школи було те, що школа мала землю. Спочатку 2 га., а на сьогодні 5 га. Вирощували зернові культури, кормовий буряк для відгодівлі підсобного господарства, городину для шкільної їдальні. Пізніше почали сіяти цукровий буряк, що допомагало поповнити шкільний бюджет. Завдяки вмілій організації праці вчителі біології і трудового навчання врожаї цукрових буряків досягали 400-450 ц./га. Учень нашої школи був учасником республіканського конкурсу юних орачів, де показав хороший результат. Це стало можливим завдяки тому, що школа мала власні засоби виробництва: трактори Т-74, Т-40, автомобіль ГАЗ-51, плуги, культиватор і т.д. Учні нашої школи завжди надавали активну допомогу колгоспу «Батьківщина» (с. Лаврів), радгоспу «Перемога» (с. Баківці). Працювали в огородній бригаді, на збиранні картоплі, цукрового буряка. Колгосп і радгосп преміювали кращих учнів цінними подарунками (фотоапаратами, альбомами, приймачами) і видавали грошову винагороду. Зароблені учнями школи гроші перераховували у Фонд школи. Саме ці кошти допомагали учням здійснювати багато екскурсійних поїздок і туристичних походів. Учні випускних класів щороку їздили в Москву, Ленінград, Волгоград; молодші – Лопатинь, Колодяжне, по містах і селах Волині. Учні активно приймали участь в шкільній художній самодіяльності. Протягом 70-74 рр. шкільний учнівський хор під керівництвом музики Киричук О.М. займали призові місця на районних і обласних конкурсах художньої самодіяльності. Виступи хору транслювалися по республіканському телебаченні. Цікавими і веселими були шкільні вечори . Участь приймали не лише учні, а й вчителі і жителі села Лаврів. Заходи присвячували до всіх пам’ятних дат. Підтримували тісні зв’язки з шефами військової частини міста Луцьк. Вони були частими гостями у школі, а учні відвідували музей Бойової Слави, розміщений у військовій частині. Хорошими шефами нашої школи був Луцький педінститут ім. Лесі Українки(нині ВДУ). Особливо товаришували з історичним факультетом. Частими гостями були студенти, котрі закінчили нашу школу: Марков В.М., Домбровськиий В.С., Лук’янчук Р.О. Завдяки творчій діяльності вчителів Левак М.В., Некритюк Н.В., Макану Г.Я., Шершень Н.С. які в різні часи були організаторами виховної роботи, учні приймали активну участь у всіх шкільних і позашкільних міроприємствах. У 1991 р. було створено комп’ютерний клас. З 1995 по 1997 р. директором школи Гаврилюк Микола Григорович. Він запам’ятався школі не лише як керівник, а й як творча людина, поет-початківець. Надовго запам’яталася проведена під його керівництвом і вчителя української мови і літератури Некритюк М.М., зустріч – презентація книги «Суд» відомого Волинського письменника , редактора газети «Вісник» Євгеном Хотимчуком. Веселим сміхом переповнювався залп при проведені українських вечорниць. Учениця нашої школи Радзивілюк Ірина була нагороджена грамотою і грошовою премією за участь в обласному конкурсі юних артистів. Багато учнів пишуть власні поезії. В 1996р. до школи було підведено газ. З 1997 р. на посаді директора Лаврівської ЗОШ І-ІІІ ступеня працює Сащук Віра Андріївна. Вона починала свою педагогічну діяльність вчителем математики, продовжила заступником директора з навчальної частини. На сьогоднішній день у нашій школі працює 25 вчителів. В колективі працює більшість молодих педагогів. Переважна більшість з них – випускники рідної школи. На базі школи працює районне шкільне лісництво (створене у 1998 р.). Учні беруть активну участь в його роботі: висаджують саджанці дерев як лісових так і плодових, збирають лікарські рослини. За свою роботу були відзначені подяками і стали учасниками обласних змагань юних лісників. Школа користується авторитетом серед жителів села. Коли на базі школи створювалася “Світлиця – музей” то лаврівці ділились своїми спогадами, речами старовини. У 1997 р. на честь шостої річниці держави України було відкрито шкільний етнографічний музей – світлицю, який розповідає історію села від давнини до сьогодення. В його створенні приймали активну участь всі працівники. За період 1965-2000 рр. зі стін школи вийшло 35 випусків, 47 медалістів. Щорічно проводяться традиційні зустрічі випускників. З усіх усюд спішать вони на побачення з рідною школою. У 2001 р. наша школа святкує 60- річчя середньої школи села Лаврів. Багато випускників нашої школи стали відомими людьми, хорошими спеціалістами. В сьогоднішніх умовах вони надають моральну і матеріальну підтримку школі, яка дала їм дорогу в життя. Учні нашої школи є активними учасниками районних і обласних олімпіад, агітбригад, конференцій, проводять дослідження історії рідного краю. Головною метою своєї роботи наша школа вважає виховання громадянина України, соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості.
