Сьогодні Лаврівський ліцей був наповнений особливою тишею — тією, що звучить гучніше за слова.
Тут відбувся волейбольний турнір пам’яті загиблих Героїв села Лаврів 
Палоша Михайла Сілаєва Вадима Профатило Олега Журальова Миколи Трачука Андрія Лучка Олександра Луцика Дмитра Мельничука Юрія Музичука Григорія Дуди ВіталіяЦе були не просто змагання.
Кожен удар по м’ячу — як удар серця.
Кожне очко — як подяка.
Кожна хвилина — як молитва за тих, хто вже ніколи не вийде на поле, але назавжди залишиться в нашій пам’яті.
У турнірі взяли участь чотири команди:
із села Лаврів, Гіркої Полонки, Боратина та Радомишля.
Поруч із командами були ті, для кого ця подія болить найбільше: батьки, рідні та дружини загиблих Захисників, староста села, директор ліцею.
Гра була неймовірно захопливою, вольовою, мужньою.
На майданчику відчувалася не лише спортивна боротьба — там була сила духу, пам’ять і серце.
Для лаврівців цей турнір став особливим.
Вони грали за своїх земляків, за своїх друзів, за тих, з ким колись стояли поруч на цьому ж майданчику, сміялися, боролися, мріяли.
Кожна подача була про «пам’ятаємо», кожен виграний м’яч — про «не здамося».
Цей турнір був щемливим до сліз, бо грався серцем.
Результати турніру:
І місце — Лаврів
ІІ місце — Радомишль
ІІІ місце — Гірка ПолонкаТа сьогодні перемогли всі.
Бо головною перемогою була пам’ять, єдність і шана.
Низький уклін і щира подяка батькам, матерям, дружинам та дітям Героїв.
За вашу силу. За вашу витримку. За те, що ви тримаєтеся.
Ми з вами. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.
Вічна пам’ять Героям.
Слава Україні.
