Нещодавно, з 31 жовтня по 2 листопада, волонтерами КЗЗСО «Лаврівський ліцей» та за допомогою Обласного благодійного фонду «Дитяча місія «Україна» та його голови Лонюк Людмили Віталіївни була здійснена поїздка на Херсонщину. Маршрут пролягав дорогами, обпаленими війною: Київ – Кривий Ріг – с. М… Херсонської області. Шлях пролягав крізь міста і села, де трагедія розверталась щокроку, серед місць, що зазнали обстрілів та бомбардувань, місць, де проходили військові колони і везли поранених і полеглих, і, що найжахливіше, серед тих поселень, що були під окупацією і які ще й досі ворог не залишає у спокої, постійно завдаючи ударів.
Мета поїздки волонтерів, звичайно ж, допомога тим, хто цього найбільше потребує. Гуманітарна допомога, зібрана мешканцями Швеції та Норвегії, включала в себе теплий одяг, продукти харчування, засоби гігієни, дитячі іграшки, переносні печі для приготування їжі, адже у цих районах вже дуже давно нема електроенергії, а будівлі багатьох мешканців зруйновані, а решта, що залишились, знаходяться у постійній небезпеці.
Село М….. , що на Херсонщині, у який потрапили волонтери, зустрічало теплою осінньою погодою, так само тепло зустрічали і його малочисельні жителі. Півтора року це село знаходилось в руках окупантів, і хоч село звільнено, та постійно зазнає обстрілів. Більшість змушені були покинути свої домівки, особливо діти, що найбільше потерпають у цій війні. Люди були, звичайно ж, раді допомозі, але найбільше їх тішило те, що вони не залишилися сам на сам зі своїм горем, що про них пам’ятають, турбуються, допомагають і чекають, щоб прихистити.
Вражало і краяло серце все: обміліле Каховське водосховище, понівечені дерева, будинки, а особливо зруйнована школа – символ мирного щасливого життя. І на цьому фоні маленька білява дівчинка, що залишається з батьками, бо тато староста і не може покинути своїх підопічних.
Поверталися із важким серцем, з тривогою і ще більшою ненавистю до ворогів та все ж таки із вірою у нашу Перемогу.
Ще раз хочемо подякувати усім, хто долучився до цієї справи: сміливим і невтомним водіям автобуса, Герасимчуку Анатолію Володимировичу та Слюсарчуку Петру Адамовичу, директору Лаврівського ліцею, Папку Віктору Кононовичу, що своїм впевненим і водночас ласкавим голосом зміг підтримати людей, Сидорчуку Арсену Арсеновичу, чудовому організатору поїздки, вчителям, Лук’янчуку Руслану Олексійовичу та Герасимчуку Віктору Володимировичу, що допомагали завантажувати і довезти допомогу до пункту призначення. Але особливий низький уклін працівникам Обласного благодійного фонду «Дитяча місія «Україна» та голові Лонюк Людмилі Віталіївні за постійну матеріальну підтримку добрих справ та щире серце, що завжди відкликається на людську біду. Нехай Бог благословить і якнайшвидше принесе перемогу та мир на наші українські землі.